Я БІЛА ЛАСТІВКА ДОНБАСУ
Я біла ластівка Донбасу,
Я не така, як чорні ластівки,
І небеса – життя мого окрасу,
Я обживаю змалку залюбки.
Моя стихія – обрії шовкові,
І сонця дихання, і хмар сумних сльоза,
О небо гоже – я з твоєї крові,
В очах моїх прозора бірюза.
Розправлю крила й полечу стрілою
В розп'яття зір, хмарин прозору тінь.
Хто не боїться – хай летить зі мною
В цю таємничу й мудру височінь.
Я неземна. Та як же мені бути?
Земне тяжіння крила обтина.
Полюють не незвичну птаху люди,.
І тому біла ластівка сумна.
А чорні ластівки дзьобають люто,
Бо я одна і небеса одні,
Бо сурми Божі їм з небес не чути,
Так, як дається чути їх мені.
А на землі сумні бунтують зливи,
У раюванні ангельська краса.
Я біла ластівка Донбасу - я щаслива,
Що Бог дав крила підкоряти небеса.
|