ЯКА ТИ МИЛА , СЛУЖБА БОЖА
Яка ти мила, Служба Божа,
коли оспівує Вселенна
безкровну жертву голосами земних бабусь,
дівчаток синьооких, хлоп'ят русявих,
струджених дідів.
Немає гідних слів,
щоб таїну Літургій передати.
Уклякли і дитина й мати,
прапахлий житом тато після жнив.
Із серця українця ллється спів,
в якому шелест теплих нив,
повільна течія річок,
в дозрілих яблуках садок.
О, Служба Божа – квіти польові,
джмелі, метелики, мурахи у траві,
Псалми Давида – світ , немов калач,
страждання й радість через плач,
Хліб і вино, воз'єднані в одно
Христове тіло .
Ось воно – небесне знамено!
І дзвони захлинаються від щастя,
бо надійшла найвища мить
єднання з Богом
У святім причасті.
|