На мосту поетів і бродяг,
Що приліг спочить на мрійну Сенну
Я стою і що кому до мене ?
Наді мною майорить французьський стяг.
Я бродяга, чи поет – уже не знаю.
Все шукаю на землі звучання рим.
Від окрайчика земного і до краю
Мов з торбиною із словом я свом.
І нехай ніхто мене не знає ,
Й слава не торкнулася чола –
Цей французьський міст запам' ятає
Поетесу, що босоніж тут пройшла.
Кину з мосту п'ятачок, щоб повернутись,
Посміхнуся п'яним жебракам.
Поетичний міст не вміє гнутись,
Тож не варто гнутися і нам .
Скибка місяця у небі вже достигла.
Зорі в золотавому цвіту.
Все ж-таки як здорово, що встигла,
Я пройтись по поетичному містку.