СЕРПЕНЬ
Ох, серпень- серпень,
серпик срібний
об сіно сонячне сточив –
упали теплі коси жнив
і виноград прозорий стерпнув.
Вітрив: « Що хочеш попроси».
Мене минулу переверши,
переклади на голоси
останні промені й найперші.
На безголосся не зведись.
Твоїх левад волога влада
остуджувала нас колись.
В ласкаві скирти місяць падав.
Ох, серпень! Рясно ти вродив
В ковшах євшан- трави жарини.
Коромислами чорних брів
Не розхлюпни з очей Вкраїни.
|