ЛУГАНЩИНІ
Луганщино!
Світанок України.
Земля моя й земля моїх батьків.
Державо юності, у світі ти єдина,
У плахті із лісів, полів і нив.
Озвучена козацькими піснями
І підперезана, мов крайкою, Дінцем,
Як мати добра, ти завжди над нами
Схиляєшся стривоженим лицем.
Мене Донбас виховував, мов панну,
На кряжах загартовував крутих.
І я Луганщині виспівую осанну,
Вустами соняхів цілую золотих.
В степах безмежних вчилася дзвеніти,
Мов жайвір, що торкає дзвін крилом,
Цю землю шанувати і любити,
І сивіти донбаським полином.
Зерно й вугілля, териконів шати,
Лісів соснових шепіт на зорі.
Отут мене ходити вчила мати,
Орали Дике поле лугарі.
У землях західних озера є синіші,
Яскравіші і зела і лани,
Але тобі пісні мої і вірші,
Для тебе мої дочки і сини.
І я тобі освідчуюсь в любові,
О, Премадонно України, розквітай!
На тобі ризи сонячно- святкові,
Смачний і запашний твій коровай.
Моя Луганщино! І ягідна й вугільна,
На териконах часу – сивизна.
Щаслива будь по всі віки і вільна
На всій землі у мене ти одна.
|