МАЙЖЕ ЗА ОПЕРЕТОЮ
ЮНОНА І АВОСЬ
« Я тебя никогда не увижу.
Я тебя никогда не забуду.»
Я ніколи тебе не побачу –
Жовта соняшниця без насіння.
Розхита вітериця болюча,
Душу вичахне з тіла тремтячу,
Чорна галиця виссе коріння...
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не почую...
І зап' ястком в пожадливих брижках
Я загрішку твого не відчую.
Я ніколи тебе не побачу
І ніколи тебе не почую.
Та на зламі доби вийду рано –
Під сорочкою вимліє літо.
Він нізащо мене не обманить
І нізащо не стане любити.
На городяних чорних екранах
Б'ють поклони змудровані люди.
Він ніколи мене не обманить
І ніколи мене не осудить.
Тільки може... А раптом заєдно
Ми у часі і просторі станем-
Домолюся до тебе вустами
нецілованими і заплачу:
- Мій коханий, у світі єдиний,
Я нікого давно вже не бачу,
Я нічого давно вже не чую.
За тобою, мов сонце, мандрую,
Навіки зарабована Ганна.
|