НА СТЕПАХ ДАЛЕКИХ
На степах далеких зоряніють роси,
Сутеніє сумно голубий полин,
Дозріває спека в бурштинах покосів,
У рожевих глечиках молодих шипшин.
Стану на галявку босою ногою –
Килим-килимочок, полети в село,
З вигоном, півнями, білою горою,
Де пташам щебече чисте джерело.
Знову місяченько хмари ковилові
Серпиком тоненьким буде жнивувать.
Вже не вийдуть батько, батько сивобровий
Із країв далеких доньку зустрічать.
Лиш старенькі мама стануть на порозі,
Найновішу сукню й шалик зодягнуть.
Скажуть: « Натомилась, мабуть, у дорозі?»
А в очах сльозинки росами сяйнуть.
|